Аспекти дослідження туристичного потенціалу феномену українського бароко

Abstract

Резюме. Актуальність дослідження: українське бароко як унікальний культурно-мистецький феномен XVII–XVIII століть має значний, але досі недостатньо реалізований туристичний потенціал. В умовах зростання інтересу українців до національної історії та культури, особливо в період повномасштабної російської агресії, актуалізується потреба в системному дослідженні та визначенні можливостей використання українського бароко для розвитку культурного туризму. Предмет дослідження: туристичний потенціал феномену українського бароко як складного культурно-мистецького явища, що охоплює архітектуру, мистецтво, освіту, духовність та національну ідентичність. Мета дослідження: визначення ключових аспектів дослідження туристичного потенціалу феномену українського бароко через історико-часовий, державницько-національний і геопросторовий виміри для обґрунтування перспектив його використання в культурному туризмі. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, культурно-стилістичний аналіз Д. Чижевського, методи геопросторового аналізу, історико-культурний метод, методи аналізу та синтезу, порівняльний аналіз регіональних особливостей. Результати дослідження: визначено три основні аспекти дослідження туристичного потенціалу українського бароко – історико-часовий (еволюція феномену протягом XVII–XVIII століть у зв’язку з козацькою державністю), державницько-національний (роль бароко у формуванні національної ідентичності та культурної пам’яті), геопросторовий (територіальне поширення, регіональні школи та взаєморозташування об’єктів). Виявлено, що феномен охоплює три періоди розвитку (раннє бароко – 1648–1680, високе – 1680–1740, пізнє – 1740–1770 рр.) та чотири регіональні школи (київську, чернігівську, полтавську, слобожанську). Обґрунтовано унікальність українського бароко як синтезу європейських барокових форм з автентичними українськими традиціями. Сфера застосування результатів: розвиток культурного туризму, розробка туристичних маршрутів барокової спадщини, формування освітніх програм, збереження та популяризація національної культурної спадщини. Висновки: українське бароко як багатовимірний культурно-мистецький феномен має значний туристичний потенціал. Комплексний підхід до його дослідження через історико-часовий, державницько-національний і геопросторовий аспекти дає змогу розкрити його унікальність та обґрунтувати перспективи використання в розвитку культурного туризму України.

Abstract. The relevance of the research: Ukrainian Baroque as a unique cultural and artistic phenomenon of the 17th-18th centuries represents significant but insufficiently realized tourism potential. In conditions of growing interest of Ukrainians in national history and culture, especially during the full-scale Russian aggression, the need for systematic research and identification of opportunities for using Ukrainian Baroque for cultural tourism development is actualized. Subject of research: tourism potential of the Ukrainian Baroque phenomenon as a complex cultural and artistic phenomenon encompassing architecture, art, education, spirituality and national identity. Purpose of the study: to identify key aspects of researching the tourism potential of the Ukrainian Baroque phenomenon through historical-temporal, state-national and geospatial dimensions to substantiate prospects for its use in cultural tourism. Research methodology: system-structural approach, D. Chyzhevsky’s cultural-stylistic analysis, geospatial analysis methods, historical-cultural method, analysis and synthesis methods, comparative analysis of regional features. Research results: three main aspects of researching the tourism potential of Ukrainian Baroque were identified – historical-temporal (evolution of the phenomenon during the 17th-18th centuries in connection with Cossack statehood), state-national (the role of Baroque in forming national identity and cultural memory), geospatial (territorial distribution, regional schools and spatial arrangement of objects). It was revealed that the phenomenon encompasses three periods of development (early – 1648–1680, high – 1680–1740, late – 1740–1770) and four regional schools (Kyiv, Chernihiv, Poltava, Sloboda). The uniqueness of Ukrainian Baroque as a synthesis of European Baroque forms with authentic Ukrainian traditions was substantiated. Scope of application of results: development of cultural tourism, creation of tourist routes of Baroque heritage, formation of educational programs, preservation and popularization of national cultural heritage. Conclusions: Ukrainian Baroque as a multidimensional cultural and artistic phenomenon has significant tourism potential. A comprehensive approach to its research through historical-temporal, state-national and geospatial aspects allows revealing its uniqueness and substantiating prospects for use in the development of cultural tourism in Ukraine.