Teaching English to Transcarpathian Hungarian students: Insights from results of empirical research conducted between 2004 and 2024

Abstract

Abstract. This article provides a thorough review of major research studies on English language teaching and learning in Transcarpathian Hungarian schools from 2004 to 2024. The primary aim is to describe key findings, inform about the significant language pedagogy research results, and synthesize a cohesive overview of the field. Early, foundational research in 2004 identified important issues with outdated, unsuitable textbooks that failed to promote communicative skills, as well as persistent problems with large class sizes and low student motivation in rural areas. Subsequent studies revealed a perplexing paradox: while students were highly motivated by the communicative approach used in English classes, their proficiency in grammar-focused Ukrainian often surpassed their English test scores. This highlighted a notable discrepancy between teaching methods and measurable outcomes. The review also depicts the profound impact of recent, disruptive crises, including the COVID-19 pandemic and the ongoing war in Ukraine. These events forced a rapid, unexpected transition to online learning, which, despite fostering digital literacy and resilience, also severely limited the development of crucial speaking skills due to a lack of in-person interaction. War-time studies further underscored the critical need for educators to provide emotional support and adopt flexible teaching methods to address students' challenging circumstances. The research reviewed provides a clear framework for future efforts, advocating for the development of culturally relevant teaching materials and continuous professional training for teachers in both digital and socio-emotional support skills. It also calls for the integration of diverse teaching methods that blend the best of both traditional and communicative approaches. This will be crucial for ensuring students not only achieve higher test scores but also acquire the practical language skills essential for their future. This synthesis of two decades of research offers a valuable contribution to the academic literature, providing a nuanced understanding of the challenges and opportunities in this unique educational context.

Резюме. Ця стаття містить ґрунтовний огляд основних наукових досліджень, що стосуються викладання та вивчення англійської мови в угорських школах Закарпаття у період з 2004 по 2024 роки. Основною метою є опис ключових висновків, інформування про значущі результати досліджень з мовної педагогіки та узагальнення цілісного огляду цієї галузі. Ранні дослідження, проведені у 2004 році, виявили важливі проблеми із застарілими, невідповідними підручниками, які не сприяли розвитку комунікативних навичок. Виявлено постійні проблеми, пов'язані з великою наповненістю класів та низькою мотивацією учнів у сільській місцевості. Також підкреслено вражаючий парадокс: хоча учні були високо мотивовані комунікативним підходом, що використовувався на уроках англійської мови, їхній рівень володіння українською мовою, яку викладали граматично-орієнтовано, часто перевершував результати тестів з англійської. Це вказує на помітну невідповідність між методами навчання та вимірюваними результатами. Крім того, огляд відображає глибокий вплив нещодавніх, деструктивних криз, включаючи пандемію COVID-19 та триваючу війну в Україні. Ці події спричинили стрімкий, несподіваний перехід до онлайн-навчання, що, незважаючи на сприяння розвитку цифрової грамотності та стійкості, також суттєво обмежувало розвиток ключових розмовних навичок через брак особистої взаємодії. Дослідження воєнного часу додатково підкреслили критичну потребу в тому, щоб педагоги надавали емоційну підтримку та застосовували гнучкі методи викладання для вирішення складних обставин, в яких перебувають студенти. Огляд досліджених робіт пропонує чітку основу для майбутніх зусиль, активно виступаючи за розробку культурно-релевантних навчальних матеріалів та постійне підвищення кваліфікації вчителів у сфері цифрових і соціально-емоційних навичок підтримки. Також він закликає до інтеграції різноманітних методів викладання, які поєднують найкращі елементи як традиційних, так і комунікативних підходів. Це буде вирішальним для забезпечення того, щоб учні не тільки досягали вищих результатів у тестах, але й здобували практичні мовні навички, необхідні для їхнього майбутнього. Такий синтез двох десятиліть досліджень робить цінний внесок в академічну літературу, надаючи глибоке розуміння проблем та можливостей у цьому унікальному освітньому контексті.