Modern methods of improving grammatical skills in foreign language learning at higher education institutions

Abstract

Abstract. This study investigates modern pedagogical approaches to the possibilities of improving grammatical competence in higher education foreign language instruction, and emphasizes the importance of the integration of lexical, phonetic, grammatical, and communicative components. Grammar functions as an element that ensures structural coherence and accuracy in both academic and professional communication, so requires special attention in university settings. Despite continuous debate as to the optimal methods for grammar instruction, researchers agree that effective teaching should facilitate both the understanding of grammatical rules but also their application in authentic communicative contexts. This study highlights the importance of contextualized grammar learning, which allows learners to experience the interplay of form, meaning, and use. Editing tasks, grammaticality judgment exercises, and error-correction activities are identified as effective strategies and help language learners acquire flexible, context-dependent application of grammatical knowledge. Differentiated instruction is emphasized as essential for addressing the diverse needs of higher education students that takes into consideration differences in proficiency, learning styles, motivations, and cultural backgrounds. Combining deductive and inductive approaches facilitates both the recognition of patterns and the comprehension of rules, professionally oriented texts, communicative exercises, and semi-structured tasks provide meaningful contexts in which grammar is applied. The study points out the role of implicit and explicit knowledge in language acquisition. The concept of “grammaring,” in which learners use grammar dynamically and meaningfully, is discussed as a framework for integrating grammar into communicative practice rather than treating it as a static set of rules. Task-based and task-supported instructional models are evaluated for their capacity to enhance engagement, motivation, and practical application of grammar in professional and academic contexts. The findings suggest that the future of grammar pedagogy should focus on creating specialized materials that integrate grammatical practice with professional discourse, supporting the development of both conscious and unconscious grammatical knowledge.

Резюме. У роботі досліджуються сучасні педагогічні підходи до можливостей покращення граматичної компетенції у викладанні іноземної мови у вищих навчальних закладах та підкреслюється важливість інтеграції лексич- них, фонетичних, граматичних та комунікативних компонентів. Граматика виконує функцію елемента, що забезпечує структурну узгодженість та точність у академічній та професійній комунікації, тому вимагає особливої уваги в університетських умовах. Незважаючи на тривалі дискусії щодо оптимальних методів викладання граматики, дослідники погоджуються, що ефективне навчання повинно сприяти як розумінню граматичних правил, так і їх застосу- ванню в автентичних комунікативних контекстах. Дослідження підкреслює важливість контекстуалізованого вивчення граматики, яке дозволяє студентам усвідомлювати взаємодію форми, значення та використання. Редагування текстів, вправи на граматичну оцінку та завдання з виправлення помилок визначені як ефективні стратегії, що допомагають студентам досягати гнучкого та контекстно-залежного застосування граматичних знань. Диференційоване навчання підкреслюється як необхідне для врахування різноманітних потреб студентів, їх рівня знань, стилів навчання, мотивації та культурного контексту. Поєднання дедуктивного та індуктивного підходів сприяє як усвідомленню граматичних закономірностей, так і розумінню правил. Професійно орієнтовані тексти, комунікативні вправи та напівструктуровані завдання забезпечують значущі контексти для застосування граматики. Дослідження також підкреслює роль імпліцитних та експліцитних знань у засвоєнні мови. Концепція «grammaring», у якій студенти використовують граматику динамічно та змістовно, розглядається як рамка для інтеграції граматики у комунікативну практику, а не як статичний набір правил. Аналізуються моделі навчання, засновані на виконанні завдань з точки зору їх ефективності у підвищенні залученості студентів, мотивації та практичного використання граматичних структур у професійних та академічних комунікативних контекстах. Результати дослідження свідчать, що майбутнє граматичної педагогіки має зосередитися на створенні спеціалізованих матеріалів, що поєднують граматичну практику з професійним дискурсом, підтримуючи розвиток як усвідомлених, так і неусвідомлених граматичних знань.